Михайло Потишняк дивом вижив після ракетного обстрілу рідного села Нововоронцовка на Херсонщині, який стався 5 серпня 2022 року. Його дружина та син загинули від вибуху, а з Михайла наче зняли скальп – опіки голови складали 85-90%.
Медики лікарні Кривого Рогу, куди чоловік потрапив після трагедії, стабілізували його стан. Та лікарі хвилювалися, що інфекція може поширитися на мозок, бо він, фактично, залишився відкритим.
Врятувала Михайла команда канадських лікарів. Після медичної евакуації з України до шпиталю в Польщі хірурги 11 годин поспіль, змінюючи один одного, робили йому пластичну операцію. Для закриття черепа був використаний шматок м’яза зі спини. Тепер українець поступово видужує у польській лікарні.
Командою лікарів керує громадянин Канади, українець за походженням Олег Антонишин – пластичний хірург зі світовим ім’ям. Він почав оперувати українців ще під час Революції гідності в 2014 році. За ці роки лікарі Канадської хірургічної місії (Сanada Ukraine Surgical Aid Program CUSAP) безкоштовно надали допомогу 286 українцям.
З вересня 2022 року основна база канадської місії знаходиться в лікарні польського містечка Челядзь, тут облаштований спеціальний відділ, який навіть назвали “Канадське крило”. Наприкінці минулого року там було прооперовано 44 українця. Всі вони мали складні поранення обличчя і потребували пластичних операцій. Для кожного з них така операція означала можливість повернення до нормального життя.
Щоб прооперувати пацієнтів з важкими пораненнями обличчя, Олег Антонишин зібрав потужну команду лікарів-волонтерів. Вона складається зі справжніх зірок професії: багато хто чув, наприклад, про Стіва МкКейба, який разом з командою першим в світі зробив пересадку руки.
Як лікарю Антонишину вдалося об’єднати найкращих лікарів Канади та США, щоб безкоштовно оперувати українців?
“Українська правда. Життя” розповідає історію неймовірної волонтерської ініціативи.
Поранення, небачені раніше
Вперше доктор Антонишин потрапив в Україну, на батьківщину своїх батьків, після Майдану у 2014 році. Коли Янукович втік з країни, він разом з невеликою групою лікарів (переважно канадців українського походження) та Уляною Супрун отримав запрошення канадського фонду Canada-Ukraine Foundation (CUF) відвідати лікарні, де знаходились поранені майданівці.
Під час першої гуманітарної поїздки група оглянула близько 20-ти шпиталів та клінік і навіть встигла доїхати до Донецька. Лікарі поверталися додому на останньому літаку з Донецького аеропорту. Тоді, дорогою до Торонто, Олег Антонишин детально обдумав план допомоги українським пацієнтам.
“Одразу було зрозуміло, що возити українців на лікування в Канаду буде дуже дорого. Тому найкращий вихід – це привозити лікарів з Канади в Україну”, – пояснює він.
Від початку широкомасштабної війни це вже друга місія канадських лікарів і дев’ята – з часів Революції Гідності.
Тоді, у 2014-му, канадських спеціалістів прийняв Київський військовий шпиталь.
“У військовому шпиталі ми могли робити складні операції, тому що там є практикуючі хірурги високого класу і достатньо спеціалістів інших профілів”, – пояснює доктор Антонишин.
Відтоді команда канадських хірургів тісно співпрацює зі столичними лікарями. Від початку роботи місії команда ставила за мету одночасно лікувати пацієнтів та навчати українських хірургів.
Українські лікарі не просто присутні на операціях, а й супроводжують післяопераційне відновлення пацієнтів. Канадська хірургічна місія до повномаштабного вторгнення також співпрацювала з шпиталями в Одесі та у Львові. Там навіть збирались зробити навчальну базу – але війна змінила плани команди.
Вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, доктор Антонишин дав коментар канадському телеканалу CBC і сказав, що збирається в Україну.
“Наступного дня після виступу на телебаченні ми отримали більш ніж 120 заявок від лікарів різної спеціалізації зі всієї Північної Америки”, – розповідає координаторка місії Юлія Маланій.
Відпустити в місію своїх лікарів погодилося і керівництво Sunnybrook Health Center, в якому доктор Антонишин працює більше 30 років. Головним питанням було місце – де облаштувати хірургічну базу? Везти міжнародних лікарів в Київ небезпечно, тому було вирішено створити тимчасову базу в Польщі.
На операції до канадців потрапляють тільки пацієнти зі складними черепно-лицьовими травмами, такі як Михайло Потишняк. В українських лікарів не завжди вистачає обладнання, специфічних інстурментів, щоб оперувати обличчя. Тим не менш, українські хірурги грають значну роль. Саме вони збирають повний анамнез, детально описують як і коли була отримана травма, перекладають всю цю інформацію англійською і передають її канадським лікарям.
Така співпраця допомагає правильно підготуватися до кожної операції: привезти необхідне обладнання, матеріали, роздрукувати штучні імпланти та розрахувати ризики, з якими хірурги можуть зіштовхнутися в процесі операції.
Кожна операція триває від 6 до 15 годин поспіль. Багато з них проводиться в два-три етапи, поки пластичні хірурги досягнуть потрібного результату.
“З 2014 року ми бачили багато поранених військових, вони мали хоч якийсь захист, у вигляді каски та бронежилета. Зараз ми маємо поранених цивільних з травмами, яких до того не бачили. Вони не підготовлені ні фізично, ні морально до таких випробувань. По характеру поранень ми розуміємо, наскільки підвищилась інтенсивність бойових дій”, – пояснює Антонишин.
Часто, щоб зробити реконструкцію обличчя, пластичним хірургам доводиться перекладати пацієнтам кістки з інших частин тіла. Або використовувати штучні імпланти, заздалегідь роздруковані на 3-D принтері.
“Один з наших пацієнтів – молодий чоловік, який не мав половини носа та шкіри вище щелепи. Ми взяли з нашого “банку хрящів” хрящ і відбудували йому структуру носа, потім покрили його клаптиком власної шкіри. На початку це виглядає дуже страшно, але протягом 4-5 тижнів рани загоюються. Далі починается другий етап, який дозволить повністю відбудувати структуру носа”, – розповідає лікар Антонишин.
Він особисто зробив першу операцію цьому юнаку, на ній був присутній і київській хірург Олександр Ломпас. Розуміючи подальший план лікування, вже Ломпас має зробити другу операцію пацієнту.
Координатор місії Юлія Маланій розповідає, що кожного пацієнта готують психологічно. Детально ознайомлюють з планом лікування, показують фото “до” і “після” інших людей с подібними діагнозами.
“Від психологічної готовності дуже сильно залежить результат операції і те, як швидко будуть приживатися нові кістки або шкіра”, – пояснює Юлія.
Майбутнє української пластичної хірургії
“Іноді операції схожі на столярні роботи: коли я пилкою ріжу і посуваю частини черепа і обличчя. Тоді обов’язково мають асистувати і офтальмолог, і нейрохірург. Але такий підхід чомусь не практикують українські хирурги. Коли ми вперше приїхали до України та головного військового шпиталю, то щелепно-лицеві хірурги працювали в одному будинку, а нейрохірурги в іншому – і вони не пересікались. Як показує практика, залучення інших спеціалістів робить операцію більш якісною”, – розповідає Антонишин.
Він вважає українських хірургів професіоналими високого рівня, які мають зараз найбільший досвід в операціях складних травм.
За словами лікаря, ця хірургічна галузь стрімко розвивається завдяки технологіям, які дають можливість отримати кращі результати за рахунок точності. Водночас ключові підходи в українській черепно-лицевій хірургії мають змінитися.
“Українські хірурги зараз на самій передовій. І за декілька років в Україні може скластися власна пластична школа”, – каже Антонишин.
В останній канадській місії брали участь 11 українських лікарів.
“Пишаюся такими українськими лікарями як Ігор Федірко, який цілком самостійно виконує реконструкції найгірших дефектів. Ми привезли йому обладнання, він практикує в Київському військовому шпиталі, і я бачу, як зростає його професіоналізм” , – розповідає доктор Антонишин.
За 8 років співпраці багато українських хірургів вже стали не просто його учнями, але і друзями.
За всі роки роботи місії в Україну було привезено обладнання на майже 2 млн. канадських доларів. Прооперовано 286 пацієнтів. Кожна пластична операція, яку канадці роблять на волонтерських засадах, коштували б 250 тисяч канадських доларів.
Тільки один шуруп може коштувати від 32 до 200 доларів, імплант від 10-17 тисяч доларів. Операційні розходи команди лікарів на медикаменти та обладнання сплачує канадський фонд СUF.
“Дуже пощастило, що у нас є доктор Антонишин, який зібрав всі необхідні знання, щоб не просто здійснювати потрібну українцям допомогу, а й надихати на це інших лікарів”, – каже голова фонду Віктор Гетьманчук.
УКРАЇНСЬКА ПРАВДА
https://life.pravda.com.ua/health/2023/02/18/252865/