Volunteers with the Second Front Ukraine Foundation hold first aid kits that will be distributed to civilians in Ukraine, at their warehouse in Vaughan, Ont., on Tuesday, March 15, 2022. Ukrainian Canadian organizations working to support those affected by the war in Ukraine say they raised $52 million for aid efforts last year and are calling on Canadians to continue their support as the conflict enters a second year.Tijana Martin / THE CANADIAN PRESS
TORONTO – Canadians donated $52 million for aid efforts in Ukraine last year and their continued support is needed, Ukrainian Canadian organizations said Wednesday as the conflict neared its one-year mark.
Victor Hetmanczuk, the chair of the Ukraine Humanitarian Relief Committee, said the funds raised came from 72,000 donors in Canada.
“This is a number that we never thought we would ever achieve,” he said at a press conference held to mark the upcoming first anniversary of Russia’s invasion of Ukraine.
Hetmanczuk said $26 million of the funds raised has so far gone to providing food, medical assistance and power supplies such as generators to those affected by the war. The remaining funds will go to further humanitarian efforts, he said.
“It is not going to stop for an awful long time,” he said of the war. “It is going to take a long time until we finally get to the goal that we want to see, which is a free and independent Ukraine.”
Yulia Kovaliv, Ukraine’s ambassador to Ottawa, called the situation in her country a “humanitarian catastrophe.”
Millions have been forced from their homes, 60 per cent of public infrastructure has been destroyed and around 30 per cent of the country’s territory is now contaminated with landmines, she said via Zoom at Tuesday’s press conference.
Canadian donations are saving lives, she said.
“Each of that donation, each bunch of support, whether it was food, clothes or de-mining equipment … saving lives of many Ukrainians who are still living in Ukraine in a very tough and dire circumstances,” she said.
“All of (what) you’re doing is actually something that makes a big difference for millions of Ukrainians who are now living through very hard times.”
Ukrainians will need medical and mental health support in the years to come as many of them are dealing with life-altering physical and mental injuries, she added.
“The stress and the mental trauma for all of the Ukrainian nation is deep,” she said.
Alexandra Chyczij, president of the Ukrainian Canadian Congress, said her organization and those she works with are grateful for the donations from Canadians and that support is still needed.
Chyczij said she was among a group of Ukrainians who took part in a meeting with Prime Minister Justin Trudeau a year ago to discuss the latest developments in Ukraine right before the war had started.
“A few minutes after our meeting ended, our phones lit up,” she said. “The bombing had started in Kyiv.“
The funds raised have gone to support those affected by the war in Ukraine as well as those who have fled the conflict and come to Canada, she said.
Rahul Singh, executive director of aid group Global Medic, said 18 million people are in need of humanitarian assistance in Ukraine and 16 million have been displaced in the country since the war began.
“That is an incredibly high number,” he said. “This is a nightmare, this war is very ugly and it hurts the most vulnerable.”
This report by The Canadian Press was first published Feb. 22, 2023.
Note to readers: This is a corrected story. Previous version misspelled Chyczij
Canadians donated $52-million for aid efforts in Ukraine last year and their continued support is needed, Ukrainian Canadian organizations said Wednesday as the conflict neared its one-year mark.
Victor Hetmanczuk, the chair of the Ukraine Humanitarian Relief Committee, said the funds raised came from 72,000 donors in Canada.
“This is a number that we never thought we would ever achieve,” he said at a press conference held to mark the upcoming first anniversary of Russia’s invasion of Ukraine.
Hetmanczuk said $26-million of the funds raised has so far gone to providing food, medical assistance and power supplies such as generators to those affected by the war. The remaining funds will go to further humanitarian efforts, he said.
“It is not going to stop for an awful long time,” he said of the war. “It is going to take a long time until we finally get to the goal that we want to see, which is a free and independent Ukraine.”
Yulia Kovaliv, Ukraine’s ambassador to Ottawa, called the situation in her country a “humanitarian catastrophe.” Millions have been forced from their homes, 60 per cent of public infrastructure has been destroyed and around 30 per cent of the country’s territory is now contaminated with landmines, she said via Zoom at Tuesday’s press conference.
Canadian donations are saving lives, she said.
“Each of that donation, each bunch of support, whether it was food, clothes or de- mining equipment saving lives of many Ukrainians who are still living in Ukraine in a very tough and dire circumstances,” she said.
“All of [what] you’re doing is actually something that makes a big difference for millions of Ukrainians who are now living through very hard times.”
Ukrainians will need medical and mental health support in the years to come as many of them are dealing with life-altering physical and mental injuries, she added.
“The stress and the mental trauma for all of the Ukrainian nation is deep,” she said.
Alexandra Chyczij, president of the Ukrainian Canadian Congress, said her organization and those she works with are grateful for the donations from Canadians and that support is still needed.
Chyczij said she was among a group of Ukrainians who took part in a meeting with Prime Minister Justin Trudeau a year ago to discuss the latest developments in Ukraine right before the war had started.
“A few minutes after our meeting ended, our phones lit up,” she said. “The bombing had started in Kyiv.” The funds raised have gone to support those affected by the war in Ukraine as well as those who have fled the conflict and come to Canada, she said.
Rahul Singh, executive director of aid group Global Medic, said 18 million people are in need of humanitarian assistance in Ukraine and 16 million have been displaced in the country since the war began.
“That is an incredibly high number,” he said. “This is a nightmare, this war is very ugly and it hurts the most vulnerable.”
Михайло Потишняк дивом вижив після ракетного обстрілу рідного села Нововоронцовка на Херсонщині, який стався 5 серпня 2022 року. Його дружина та син загинули від вибуху, а з Михайла наче зняли скальп – опіки голови складали 85-90%.
Медики лікарні Кривого Рогу, куди чоловік потрапив після трагедії, стабілізували його стан. Та лікарі хвилювалися, що інфекція може поширитися на мозок, бо він, фактично, залишився відкритим.
Врятувала Михайла команда канадських лікарів. Після медичної евакуації з України до шпиталю в Польщі хірурги 11 годин поспіль, змінюючи один одного, робили йому пластичну операцію. Для закриття черепа був використаний шматок м’яза зі спини. Тепер українець поступово видужує у польській лікарні.
Командою лікарів керує громадянин Канади, українець за походженням Олег Антонишин – пластичний хірург зі світовим ім’ям. Він почав оперувати українців ще під час Революції гідності в 2014 році. За ці роки лікарі Канадської хірургічної місії (Сanada Ukraine Surgical Aid Program CUSAP) безкоштовно надали допомогу 286 українцям.
З вересня 2022 року основна база канадської місії знаходиться в лікарні польського містечка Челядзь, тут облаштований спеціальний відділ, який навіть назвали “Канадське крило”. Наприкінці минулого року там було прооперовано 44 українця. Всі вони мали складні поранення обличчя і потребували пластичних операцій. Для кожного з них така операція означала можливість повернення до нормального життя.
Щоб прооперувати пацієнтів з важкими пораненнями обличчя, Олег Антонишин зібрав потужну команду лікарів-волонтерів. Вона складається зі справжніх зірок професії: багато хто чув, наприклад, про Стіва МкКейба, який разом з командою першим в світі зробив пересадку руки.
Як лікарю Антонишину вдалося об’єднати найкращих лікарів Канади та США, щоб безкоштовно оперувати українців?
“Українська правда. Життя” розповідає історію неймовірної волонтерської ініціативи.
Олег Антонишин – пластичний хірург зі світовим ім’ям
Поранення, небачені раніше
Вперше доктор Антонишин потрапив в Україну, на батьківщину своїх батьків, після Майдану у 2014 році. Коли Янукович втік з країни, він разом з невеликою групою лікарів (переважно канадців українського походження) та Уляною Супрун отримав запрошення канадського фонду Canada-Ukraine Foundation (CUF) відвідати лікарні, де знаходились поранені майданівці.
Під час першої гуманітарної поїздки група оглянула близько 20-ти шпиталів та клінік і навіть встигла доїхати до Донецька. Лікарі поверталися додому на останньому літаку з Донецького аеропорту. Тоді, дорогою до Торонто, Олег Антонишин детально обдумав план допомоги українським пацієнтам.
“Одразу було зрозуміло, що возити українців на лікування в Канаду буде дуже дорого. Тому найкращий вихід – це привозити лікарів з Канади в Україну”, – пояснює він.
Від початку широкомасштабної війни це вже друга місія канадських лікарів і дев’ята – з часів Революції Гідності.
Тоді, у 2014-му, канадських спеціалістів прийняв Київський військовий шпиталь.
“У військовому шпиталі ми могли робити складні операції, тому що там є практикуючі хірурги високого класу і достатньо спеціалістів інших профілів”, – пояснює доктор Антонишин.
Відтоді команда канадських хірургів тісно співпрацює зі столичними лікарями. Від початку роботи місії команда ставила за мету одночасно лікувати пацієнтів та навчати українських хірургів.
Українські лікарі не просто присутні на операціях, а й супроводжують післяопераційне відновлення пацієнтів. Канадська хірургічна місія до повномаштабного вторгнення також співпрацювала з шпиталями в Одесі та у Львові. Там навіть збирались зробити навчальну базу – але війна змінила плани команди.
Вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, доктор Антонишин дав коментар канадському телеканалу CBC і сказав, що збирається в Україну.
“Наступного дня після виступу на телебаченні ми отримали більш ніж 120 заявок від лікарів різної спеціалізації зі всієї Північної Америки”, – розповідає координаторка місії Юлія Маланій.
Відпустити в місію своїх лікарів погодилося і керівництво Sunnybrook Health Center, в якому доктор Антонишин працює більше 30 років. Головним питанням було місце – де облаштувати хірургічну базу? Везти міжнародних лікарів в Київ небезпечно, тому було вирішено створити тимчасову базу в Польщі.
На операції до канадців потрапляють тільки пацієнти зі складними черепно-лицьовими травмами, такі як Михайло Потишняк. В українських лікарів не завжди вистачає обладнання, специфічних інстурментів, щоб оперувати обличчя. Тим не менш, українські хірурги грають значну роль. Саме вони збирають повний анамнез, детально описують як і коли була отримана травма, перекладають всю цю інформацію англійською і передають її канадським лікарям.
Така співпраця допомагає правильно підготуватися до кожної операції: привезти необхідне обладнання, матеріали, роздрукувати штучні імпланти та розрахувати ризики, з якими хірурги можуть зіштовхнутися в процесі операції.
Українські лікарі не просто присутні на операціях, а й супроводжують післяопераційне відновлення пацієнтів
Кожна операція триває від 6 до 15 годин поспіль. Багато з них проводиться в два-три етапи, поки пластичні хірурги досягнуть потрібного результату.
“З 2014 року ми бачили багато поранених військових, вони мали хоч якийсь захист, у вигляді каски та бронежилета. Зараз ми маємо поранених цивільних з травмами, яких до того не бачили. Вони не підготовлені ні фізично, ні морально до таких випробувань. По характеру поранень ми розуміємо, наскільки підвищилась інтенсивність бойових дій”, – пояснює Антонишин.
Часто, щоб зробити реконструкцію обличчя, пластичним хірургам доводиться перекладати пацієнтам кістки з інших частин тіла. Або використовувати штучні імпланти, заздалегідь роздруковані на 3-D принтері.
“Один з наших пацієнтів – молодий чоловік, який не мав половини носа та шкіри вище щелепи. Ми взяли з нашого “банку хрящів” хрящ і відбудували йому структуру носа, потім покрили його клаптиком власної шкіри. На початку це виглядає дуже страшно, але протягом 4-5 тижнів рани загоюються. Далі починается другий етап, який дозволить повністю відбудувати структуру носа”, – розповідає лікар Антонишин.
Він особисто зробив першу операцію цьому юнаку, на ній був присутній і київській хірург Олександр Ломпас. Розуміючи подальший план лікування, вже Ломпас має зробити другу операцію пацієнту.
Координатор місії Юлія Маланій розповідає, що кожного пацієнта готують психологічно. Детально ознайомлюють з планом лікування, показують фото “до” і “після” інших людей с подібними діагнозами.
“Від психологічної готовності дуже сильно залежить результат операції і те, як швидко будуть приживатися нові кістки або шкіра”, – пояснює Юлія.
Команда лікарів проводить пластичну операцію
Майбутнє української пластичної хірургії
“Іноді операції схожі на столярні роботи: коли я пилкою ріжу і посуваю частини черепа і обличчя. Тоді обов’язково мають асистувати і офтальмолог, і нейрохірург. Але такий підхід чомусь не практикують українські хирурги. Коли ми вперше приїхали до України та головного військового шпиталю, то щелепно-лицеві хірурги працювали в одному будинку, а нейрохірурги в іншому – і вони не пересікались. Як показує практика, залучення інших спеціалістів робить операцію більш якісною”, – розповідає Антонишин.
Він вважає українських хірургів професіоналими високого рівня, які мають зараз найбільший досвід в операціях складних травм.
За словами лікаря, ця хірургічна галузь стрімко розвивається завдяки технологіям, які дають можливість отримати кращі результати за рахунок точності. Водночас ключові підходи в українській черепно-лицевій хірургії мають змінитися.
“Українські хірурги зараз на самій передовій. І за декілька років в Україні може скластися власна пластична школа”, – каже Антонишин.
В останній канадській місії брали участь 11 українських лікарів.
“Пишаюся такими українськими лікарями як Ігор Федірко, який цілком самостійно виконує реконструкції найгірших дефектів. Ми привезли йому обладнання, він практикує в Київському військовому шпиталі, і я бачу, як зростає його професіоналізм” , – розповідає доктор Антонишин.
За 8 років співпраці багато українських хірургів вже стали не просто його учнями, але і друзями.
За всі роки роботи місії в Україну було привезено обладнання на майже 2 млн. канадських доларів. Прооперовано 286 пацієнтів. Кожна пластична операція, яку канадці роблять на волонтерських засадах, коштували б 250 тисяч канадських доларів.
Тільки один шуруп може коштувати від 32 до 200 доларів, імплант від 10-17 тисяч доларів. Операційні розходи команди лікарів на медикаменти та обладнання сплачує канадський фонд СUF.
“Дуже пощастило, що у нас є доктор Антонишин, який зібрав всі необхідні знання, щоб не просто здійснювати потрібну українцям допомогу, а й надихати на це інших лікарів”, – каже голова фонду Віктор Гетьманчук.
Бажана дата. Кримський татарин Рустем Ірсай на тлі вітрини своєї друкарні з написом про безкоштовні бізнес-карточки у день смерті Путіна (Фото:DR)
Дорогі ліки, генератори і навіть пластичні операції — цим і не тільки цим допомагають своїй історичній батьківщині канадські українці.
«Безкоштовні бізнес-карти в день смерті Путіна» — таке оголошення у вітрині своєї друкарні в Торонто розмістив кримський татарин Рустем Ірсай, представник організації Canadian Association of Crimean Tatars.
Ірсай перебрався за океан у середині 2000-х — «у пошуках кращого життя». За спеціальністю лікар-хірург, у Канаді він зайнявся рекламною діяльністю, зокрема друкарськими послугами.
З 2013 року в Торонто Ірсай бере участь у мітингах на підтримку України, допомагав друкувати для них плакати та флаєри. А з перших днів повномасштабної війни він став акумулювати кошти для допомоги українцям, які як донати вносили його місцеві клієнти: хтось $500, а хтось — і $1 тис.
На самому початку війни Ірсай оформив на вітрині своєї друкарні інший заклик: Putin fuck off. І тим самим привернув увагу місцевих ЗМІ. А на своєму фургоні кримський татарин розмістив QR-код із реквізитами для донатів.
На зібрані кошти, а йдеться про десятки тисяч доларів, він закуповує обмундирування, дрони, автомобілі. І відправляє все це за океан, на допомогу історичній батьківщині та ЗСУ.
” Тут [в Канаді] мультикультурне суспільство, люди з усього світу. Але з ким би я не спілкувався, всі шоковані війною і тим, що подібне сталося у ХХІ столітті”, — розповів NV Ірсай.
У Країні кленового листа проживає велика українська діаспора — близько 1,3 млн. людей. А з початком повномасштабного вторгнення РФ до України вона збільшилася за рахунок біженців.
Війна ще більше згуртувала діаспору, яка й без того була політично активною.
В’ячеслав Повша, виконавчий директор фонду Help us Help UA, який працює в Києві з однойменним фондом у Канаді, каже, що підтримка України постійно зростає. І якщо 2021 року канадці пожертвували фонду на гуманітарну допомогу суму, еквівалентну 10 млн. грн., то 2022-го — вже на 25 млн. грн.
«Минулого літа обсяг пожертв зріс у рази. Ми навіть не очікували, що будуть такі великі надходження. Цього року я точно знаю, що від канадського офісу ми запланували втричі більше [надходжень]», — каже Повша.
Брати за океаном
Віктор Гетьманчук, який живе в Торонто, голова директорів Канадсько-українського фонду, КУФ (Canada-Ukraine Foundation, CUF), ґрунтовно підготувався до розмови з NV.
Він уточнює, що з січня 2022 року КУФ та Конгрес українців Канади готувалися до російського вторгнення, а тому заздалегідь зібрали раду директорів та заснували платформу Гуманітарний заклик України (Ukraine Humanitarian Appeal).
«Ми хотіли допомагати в тих сферах, де, умовно, державі складно чи нема ефективного способу розв’язання проблем», — пояснює Гетьманчук.
Його фонду разом із партнерами вдалося, наприклад, швидко розгорнути постачання продовольчих наборів у ті українські області, що прийняли найбільше внутрішніх переселенців, а також у звільнені регіони. «За цей час ми передали 160 т продуктів на 7 млн канадських доларів [$ 5,2 млн]», — говорить голова правління CUF.
Українська студентська хокейна збірна під час благодійного туру Канадою зібрала на розвиток льодового спорту в Україні майже 1,5 млн канадських дол (близько 1,1 млн дол США). Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це розповіли у Канадсько-українській фундації (КУФ), яка отримає частину цих коштів.
Зазначається, що у рамках туру українська збірна зіграла чотири гри проти команд університетів Калгарі, Альберти, Саскачевану та Манітоби. За фінальною грою у Вінніпезі, яка завершилася перемогою української команди з рахунком 5:1, спостерігали понад 10 тис. глядачів.
“Завдяки продажу квитків та кампанії зі збору коштів, протягом чотирьох ігор було зібрано майже 1, 5 мільйона канадських доларів. Частина цих коштів буде використана на допомогу Федерації Хокею України, підтримку молодих гравців та купівлю обладнання. Друга частина піде на проєкти Канадсько-української фундації в Україні – закупівлю їжі, ліків та генераторів”, – заявили у КУФ.
В українській організації зауважили, що цей тур став можливим завдяки ініціативі групи “Канадські друзі хокею в Україні” за спонсорської підтримки канадських компаній “Tim Hortons”, “Sobey’s”, “Bell”, “Sporting Life”. Підтримав подію відомий канадській хокейний коментатор Горд Міллер.
«Попри розвиток молодіжного хокею в Україні, наша мета була також привернути увагу до подій в Україні. Саме напередодні першої гри росіяни знищили льодову арену у Дружківці, навесні була розбомблена Маріупольська льодова арена, пізніше у Сєвєродонецьку. Все це молоді хокеїсти розповідали канадській аудиторії. І це дуже важливо, бо дає розуміння, в яких умовах тренуються українські гравці», – зазначив координатор туру та член наглядової ради CUF Олеся Луців-Андрийович.
Українська студентська хокейна збірна під час благодійного туру Канадою зібрала на розвиток льодового спорту в Україні майже 1,5 млн канадських дол (близько 1,1 млн дол США).
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це розповіли у Канадсько-українській фундації (КУФ), яка отримає частину цих коштів.
Зазначається, що у рамках туру українська збірна зіграла чотири гри проти команд університетів Калгарі, Альберти, Саскачевану та Манітоби. За фінальною грою у Вінніпезі, яка завершилася перемогою української команди з рахунком 5:1, спостерігали понад 10 тис. глядачів.
“Завдяки продажу квитків та кампанії зі збору коштів, протягом чотирьох ігор було зібрано майже 1, 5 мільйона канадських доларів. Частина цих коштів буде використана на допомогу Федерації Хокею України, підтримку молодих гравців та купівлю обладнання. Друга частина піде на проєкти Канадсько-української фундації в Україні – закупівлю їжі, ліків та генераторів”, – заявили у КУФ.
В українській організації зауважили, що цей тур став можливим завдяки ініціативі групи “Канадські друзі хокею в Україні” за спонсорської підтримки канадських компаній “Tim Hortons”, “Sobey’s”, “Bell”, “Sporting Life”. Підтримав подію відомий канадській хокейний коментатор Горд Міллер.
«Попри розвиток молодіжного хокею в Україні, наша мета була також привернути увагу до подій в Україні. Саме напередодні першої гри росіяни знищили льодову арену у Дружківці, навесні була розбомблена Маріупольська льодова арена, пізніше у Сєвєродонецьку. Все це молоді хокеїсти розповідали канадській аудиторії. І це дуже важливо, бо дає розуміння, в яких умовах тренуються українські гравці», – зазначив координатор туру та член наглядової ради CUF Олеся Луців-Андрийович.Читайте також: Платформа United24 зібрала вже понад $268 мільйонів
Додамо, що чотири гри в Канаді стали фінальним етапом підготовки української команди до Всесвітньої універсіади-2023, яка цього місяця проходить в американському Лейк-Плесіді, штат Нью-Йорк.
Студентська збірна України перемогла «Вінніпеґ Джетс» у фінальному матчі благодійного турне «Hockey Can’t Stop Tour» (5:1).
До цього студентська команда грала проти університетів Альберти і Саскачевану в Калгарі, Едмонтоні та Реджині, вигравши всі три матчі.
Кошти від продажу квитків спрямують до Canada-Ukraine Foundation (CUF) на підтримку гуманітарних проєктів в Україні, допомогу молодим хокеїстам та відбудову зруйнованих арен.
Збірна візьме участь у Всесвітній зимовій універсіаді-2023, яка стартувала сьогодні, 11 січня, в американському Лейк-Плесіді.
Студентська збірна з хокею переможно завершила перший в історії незалежної України тур Канадою, кошти від продажу квитків будуть передані благодійному фонду CUF на підтримку розвитку українського хокею та гуманітарні цілі.
Фінальний матч благодійного турне Hockey Can’t Stop Tour хокеїсти зіграли на 15-тисячній арені клубу НХЛ “Вінніпеґ Джетс” 9-го січня, вигравши з рахунком 5:1.
За грою спостерігали понад 10 тисяч глядачів, зокрема представники діаспори та українці, які були змушені покинути домівки після повномасштабного вторгнення.
Усі чотири матчі були благодійними. Кошти від продажу квитків спрямують до Canada-Ukraine Foundation (CUF) – на підтримку гуманітарних проєктів в Україні, а також допомогу молодим хокеїстам та відбудову зруйнованих арен.
Цей тур став можливим завдяки ініціативі групи Canadian Friends of Hockey in Ukraine (CFHU) та колаборації з Федерацією Хокею України, благодійним фондом CUF, фондом “Українська хокейна мрія”.
Спонсорами турне виступили канадські компанії Tim Hortons, Sobey’s, Bell, Sporting Life. Підтримав подію відомий канадський хокейний коментатор Горд Міллер. Серед волонтерів групи Canadian Friends of Hockey in Ukraine, багато колишніх гравців НХЛ. Наприклад, колишній гравець Вейн Бабич, якій вже п’ять років разом з волонтерами CFHU відправляє хокейне спорядження молодіжним командам в Україні.
“Попри розвиток молодіжного хокею в Україні наша мета була також привернути увагу до подій в Україні. Саме напередодні першої гри росіяни знищили льодову арену у Дружківці, навесні була розбомблена Маріупольська льодова арена, пізніше у Сєвєродонецьку. Все це молоді хокеїсти розповідали канадській аудиторії. І це дуже важливо, бо дає розуміння, в яких умовах тренуються українські гравці”, – коментує координатор туру та член наглядової ради CUF Олеся Луців – Андрийович.
Завдяки продажу квитків та фандрейзингової кампанії протягом чотирьох ігор було зібрано майже 1, 5 мільйона канадських доларів. Частина цих коштів буде використана на допомогу Федерації Хокею України, підтримку молодих гравців та купівлю обладнання. Друга частина піде на проєкти CUF в Україні – закупівлю їжі, ліків та генераторів.
Українська студентська команда грала проти університетів Альберти і Саскачевану в Калгарі, Едмонтоні та Реджині, перш ніж зіграти з Бізонами в четвертій і останній грі. Потім вони вирушать на зимові Всесвітні студентські ігри 2023 року в Лейк-Плесіді, штат Нью-Йорк.
Чотири гри в Канаді стали фінальним етапом підготовки перед стартом української команди на Всесвітній універсіаді-2023 в американському Лейк-Плесіді.
Цей тур – перший за всі роки незалежної України. Хоча схожі турне до США та Канади практикувалися київським “Соколом” та харківським “Динамо” у 80-тих роках минулого сторіччя.
Студентська збірна з хокею переможно завершила перший в історії незалежної України тур Канадою. Усі матчі були благодійними, частину коштів спрямують до Canada-Ukraine Foundation – на підтримку українських біженців та відбудову зруйнованих арен.
Про це повідомляє ШоТам з посиланням на Федерацію хокею України.
Фінальний матч благодійного турне Hockey Can’t Stop Tour хокеїсти зіграли на 15-тисячній арені клубу НХЛ «Вінніпеґ Джетс». За грою спостерігали понад 10 тисяч глядачів, зокрема представники діаспори та українці, які були змушені покинути домівки після повномасштабного вторгнення.
У заключному матчі українські студенти зустілися з командою унівеситету Манітоби, що посідає шосте місце в Західній конференції університетського чемпіонату Канади. Фінальний рахунок – 5:1 на користь нашої команди.
«Ця подія запам’ятається її учасникам надовго, адже звитягу наші хокеїсти під керівництвом тренера Вадима Шахрайчука здобули на льоду Canada Life Centre, домашньої арени клубу Національної хокейної ліги “Вінніпеґ Джетс”, за присутності понад десяти тисяч глядачів. Мабуть, не буде помилкою сказати, що жоден із представників української команди за такої аудиторії ще не грав», – зазначили на сайті Федерації.
Про благодійне турне
Наприкінці 2022 року студентська збірна вирушила в турне Hockey Can’t Stop Tour, аби зіграти з університетами зі заходу Канади та підтримати Україну, переказавши частину коштів благодійним організаціям, серед яких, зокрема, Canada-Ukraine Foundation.
Як зазначили на сайті Федерації хокею України, спонсорами турне стали Tim Hortons, Sobey’s, Bell, Sporting Life, а також фонд «Українська хокейна мрія».
Тур став фінальним етапом підготовки перед стартом команди на Всесвітній універсіаді-2023 в американському Лейк-Плесіді. Загалом збірна України провела чотири поєдинки зі студентськими командами Канади, на яких збирали кошти для біженців, відбудови знищених українських арен та гуманітарних цілей.
Цей тур канадою – перший за всі роки незалежної України. Схожі турне у США і Канаду практикувалися київським «Соколом», а пізніше й харківським «Динамо» у 80-тих роках минулого сторіччя.
Нагадаємо, 13-річний український гонщик Олександр Бондарєв увійшов у топ-10 найкращих молодих картингістів світу 2022 року.
Також українця Романа Криклю визнали найкращим кікбоксером року за версією сінгапурської організації ONE Championship, яка проводить бої зі змішаних єдиноборств.
Крім того, українець Микита Рубановський виборов перемогу на Чемпіонаті Європи з важкої атлетики.
Українці добре знають, що українська діаспора в Канаді – одна з найбільш організованих в світі. Більш ніж півтора мільйона канадців мають українське походження і тому в Канаді нікого не здивувати ні українським прапором, ні мовою.
В січні 2022 Канадсько-українська фундація та Конґрес Українців Канади готувались до російського вторгнення. Вони заздалегідь зібрали раду директорів і заснували платформу “Гуманітарний заклик” (Ukraine Humanitarian Appeal), яка ще в січні почала збирати ресурси та гуманітарну допомогу для України.
Завдяки цій підготовці перші вантажі були доставлені в Україну вже 27 лютого. З того часу кількість допомоги, яку відправили CUF та UCC, вже рахується в тисячах тон. А зібрані на допомогу кошти – в десятках мільйонів доларів.
“Навіть не сумнівайтесь, в Канаді багато людей, які прокидаються і засинають з думкою: “Що я сьогодні зробив для України”, – каже Віктор Гетьманчук, багатолітній голова правління CUF. Протягом розмови він тримає в руках саморобний “тризуб”. Один з волонтерів фонду привіз його з Бучі після деокупації. Місцеві майстри зробили ці тризуби з залишків металу від радянських танків, на яких приїхали окупанти.
“Це символ підштовхує мене працювати ще більше, бо я знаю, що ми переможемо”, – каже Гетьманчук.
Ми говоримо з ним про проєкти фонду, діаспору, донорів та майбутній розвиток України.
Віктор Гетьманчук, голова правління Канадсько-української фундації
– Як так сталося, що ви заздалегідь почали готуватися до війни в Україні, коли в самій країні багато хто ставив під сумнів вторгнення?
–Ми дуже уважно ставимось до інформації американської розвідки, слухаємо заяви українського уряду та аналізуємо заяви російського керівництва. До того ж я як голова правління CUF брав участь у засіданнях національного кластеру системи охорони здоров’я України, де ми обговорювали багато питань з українськими високопосадовцями. Для нас вже тоді було очевидно, що Путін не грається.
Тому ми в діаспорі і почали готуватись. Ми хотіли допомагати на тих ділянках, де, умовно, державі складно, або не знаходиться ефективне рішення. Наприклад, нам разом з партнерами вдалося швидко розгорнути доставку продовольчих наборів в області, які більш всього приймають внутрішніх переселенців, та в деокуповані звільнені регіони. За цей час ми передали 160 тон продуктів. Це набори з їжею по 14 кілограмів, які ухвалені Всесвітньою організацією здоров’я і дають можливість прожити 3 тижні родині з двох людей.
Ми будемо продовжувати постачання стільки, скільки в цьому буде потреба. Більш того, ми намагаємось купувати продукти саме в українських виробників, вирішуючи не тільки питання з харчами, а також допомагаючи локальні економіці. Ми вже витратили 7 мільйонівканадських доларів тільки на харчі.
– В Україні зараз головне завдання для цивільних людей – пережити зиму. І є ситуації, коли харчі є, а немає по 70 годин світла.
–Ми теж це багато обговорюємо. Ще в жовтні-листопаді почали шукати українського виробника чавунних печей. Ми шукали печі не тільки для обігріву, а щоб там був вбудований елемент, на якому можна готувати їжу. І це два виробники в Україні, яким ми допомагаємо відроджувати українську економіку. Зараз ми вже замовили 2 000 печей.
Ми піклуємося орієнтовно про 2500 людей похилого віку. У найближчі пів року ми забезпечимо їм харчування, гігієнічні засоби, відремонтуємо їхні будинки. Отож, це ще один напрямок.
– Чи вкладаєте ви зараз у відбудову зруйнованого житла?
– У нас розроблена програма підготовки до зимового періодуна 5 мільйонів доларів, однією складовою якої є житло. Постає питання: чи інвестуватимемо ми гроші в модульні будинки, які можна розібрати та використати повторно, чи ми переобладнаємо наявні будівлі, як-от школа чи лікарня, для розміщеннявнутрішньо переміщених осіб? Ми все ще займаємося розрахунками.
Я вважаю, що ми, ймовірно, спершу забезпечимо генераторами будівлі. Зараз ми вже передали 15 потужних генераторів, які використовують енергетики в процесі роботи над відновленням пошкоджених електромереж. Ще 35 генераторів зараз на під’їзді до України і вже 60 доставлені в ключові лікарні, які це потребують. І ще 87 генераторів незабаром передуть українським захисникам.
– Який із проєктів, які ви підтримуєте, ви вважаєте, таким, де допомога найбільш відчутна?
–Є проєкти, для яких головне мати гроші та професійну команду, яка може якісно організувати процес, наприклад, наші продуктові набори. А є такі проєкти, які базуються на особистостях. Ми фінансово та організаційно підтримуємо хірургічні місії в Україну відомого пластичного хірурга українського походження доктора Олега Антонишина.
Він двічі на рік збирає команду з канадських пластичних хірургів, які працюють як волонтери, використовуючи свої відпустки, і оперують важкопоранених українців з травмами обличчя. Доктор Антонишин почав цей проєкт з 2014 року, після розстрілів на Майдані. Він кожного року привозив канадських лікарів і залучав українських пластичних хірургів на навчання.
На початку війни, коли стало зрозуміло, що ми не можемо привезти групу лікарів з Канади в України з міркувань безпеки, ми домовились з польським шпиталем в місті Челядзь, привезли туди спеціальні ліжка, обладнання. У вересні там оперувала перша місія, а в листопаді – друга.
Коли прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький дізнався про наш проєкт, він відвідав клініку, щоб подякувати канадським лікарям за волонтерську працю. Ви тільки уявіть, скільки коштувала кожна операція, якби державі потрібно було сплачувати кошти. А за всі ці роки було безоплатно прооперовано 286 хворих з важкими травмами обличчя.
– Чи звертаються до вас українські державні органи влади про допомогу?
– Ми співпрацюємо з українським послом в Канаді Юлією Ковалів. Вона чітко комунікує, які потреби є в Україні і як швидко їх потрібно закрити.
Бувають складні завдання. Влітку до нас звертаються представники посольства і кажуть: “Україні потрібне насіння гречки для посіву. Чи могли б ви закупити 140 тонн?”. Тож я зустрів аграрія Дона Фика, родина якого приїхала сюди в 1904 році. Він саме спеціалізується на вирощуванні гречки. І завдяки йому ми змогли дуже швидко розв’язати питання.
Отже, тепер у нас є сім’я, яка надсилатиме насіння гречки в Україну. Ця гречка надійшла до 70 аграріїв по всій Україні. І ми зараз з хвилюванням чекаємо, скільки матимемо врожаю. Колись українці привезли до Канади пшеницю, а тепер – рух в інший напрямок. І це цікава історія про те, як ми будуємо мости між Канадою та Україною.
– А щодо технологічного “містка”. Якими технологіями Канада може допомогти Україні?
– Це достатньо загальне питання. Але я наведу приклад. В Канаді є виробник роботів-розмінувальників світового класу. Це невеликі роботи, ми купили їх для використання не військовими, а саме цивільними. Ми усвідомлюємо, що перед початком війни, цієї гарячої війни, східна зона Луганська і Донецька була замінована. Коли почали її розміновувати, все ще знаходили предмети часів Другої світової війни. Це велика проблема. Тож ми закупили трьох роботів, які заходитимуть у міські будівлі, щоб переконатися, що там безпечно.
Ми найняли групу місцевих саперів, щоб вони заходили та почали проводити фізичну, так би мовити, перевірку. Вони не розміновують, це роблять військові. Але вони є першою командою, яка приходить і ставить червоні прапорці, які вказують, що саме там є потенційна міна. А потім приїжджають військові перевірити; вони самі не розміновують. Вони насправді просто стверджують наявний факт.
Коли ми закінчимо цю роботу у містах, ці три роботи вирушать у сільську місцевість. В цей час є 160 тисяч квадратних кілометрів, яку необхідно розмінувати.
– Пане Вікторе, як ви вважаєте, яка проблема буде найболючішою для українського суспільства після закінчення війни. До чого, на ваш погляд, людям готуватись?
– Потрібно готуватись до Перемоги, а опісля – до важкої праці. Як тут може допомогти діаспора? Своїми знаннями та своїми кадрами. Ми розуміємо, що після війни буде багато людей з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Ще у 2015 році ми розпочали психологічну роботу з вдовами та сиротами.
Зараз ми навчаємо психологів в Україні. Тому запровадили в Україні навчальну програму для професійного розвитку українських психологів, засновану на конкретних випадках. Зараз ми фінансуємо дворічну програму для 120 психологів.
Вони зможуть працювати із близько 5500 людей під час проходження свого стажування. В додаток до цього, ще у 2015 році ми розпочали програму для дітей, які отримали психологічні травми внаслідок війни. Також разом із партнером ми будемо обслуговувати 9900 дітей протягом двох років. Ми знаємо, що проблема психічного здоров’я буде довгостроковою. Отже, ми працюємо не лише з перспективою на період шести місяців; ми вже взяли на себе зобов’язання на два роки. І я впевнений, що ця програма працюватиме й далі.
– До чого ви ще готуєтесь?
– На випадок непередбачених ситуацій ми закупили ліків на суму 700 тисяч доларів, і зараз вони відправлені на склад в Україні, після чого будуть доставлені до 78 різних лікарень, коли будуть потрібні. Кожна коробка, яку ми придбали, матиме спеціальний штрих-код, який вказуватиме, що вона надійшла від благодійної організації, і я отримуватиму звіти про те, куди саме яка саме коробка потрапила.
– Які у вас очікування від українців? Якою бачите перемогу?
– Ми із захопленням дивимось на те, як наша нація виборює своє право на існування. Зараз 40 мільйонів українців борються за майбутнє 8 мільярдів людей на планеті. Українці сьогодні на передовій боротьби за те, яким шляхом піде розвиток людства.
Після перемоги України буде бум на відбудову. Що ми, як українська діаспора, можемо собі дозволити будувати? Ми не можемо конкурувати з МВФ і Світовим банком, але ми повинні мати програму, за якою ми можемо сказати громадянам України: “Ми йдемо до вас”.
Можливо, ми розглянемо всю концепцію будинків для проживання, яку ми втілимо тому, що багато людей хочуть допомогти. Над чим ми можемо запропонувати їм працювати? Можливо, варто почати з будівництва, відбудови сіл, шкіл. Так, будуть багатомільйонні проєкти. Ми вже маємо такі проєкти для відбудови України.
