Нам критично важливо розуміти, як було використано нашу допомогу

Канадсько-українську фундацію (КУФ) було створено в 1995 році з метою “допомоги у розбудові демократичної держави”. Відтоді ця благодійна організація профінансувала сотні проєктів в Україні й допомогла мільйонам людей. З початком російського повномасштабного вторгнення КУФ суттєво наростила свою роботу, аби відповідати на потреби України, які враз зросли. Зокрема, у січні 2022 року Фундація разом з Конгресом українців Канади створила Український гуманітарний заклик – ініціативу, яка об’єднала фінансові й інтелектуальні ресурси, направлені на допомогу українцям. Тому вже в перші дні після початку вторгнення до України прибули перші гуманітарні вантажі з Канади. За два роки війни ця гуманітарна неприбуткова ініціатива передала до України різноманітної допомоги на понад 50 млн дол. США: тонни харчів, медикаменти, обладнання для ДСНС, хірургічні місії для лікування найскладніших травм обличчя і багато іншої важливої допомоги.

Укрінформ поговорив із головою Ради директорів Канадсько-української фундації Віктором Гетьманчуком, який минулого року отримав від генерал-губернатора Орден Канади “за тривалу відданість і лідерство в українській громаді й поза нею”. Він поділився своїми думками про сучасний волонтерський рух, інтерес до України, проблеми й здобутки Фундації, стосунки між різними поколіннями діаспори та багато іншого.

ПІСЛЯ ВТОРГНЕННЯ БЛАГОДІЙНІ ВНЕСКИ ЗРОСЛИ У ДЕСЯТКИ РАЗІВ

– Пане Вікторе, я хотів би почати розмову з того, якими є головні цілі та завдання Канадсько-української фундації і як на них вплинула війна?

– Після 2014 року ми провели стратегічну сесію й вирішили, що основний напрямок нашої роботи залишиться незмінним: чи є війна, чи її немає, але наша основна ціль – це розбудова в Україні демократичного суспільства. Фактично, війна змінила лише те, на які конкретно проєкти виділяються гроші. Важливо розуміти, що наша організація дивиться на 50 років уперед, не на 50 днів. Ми досі залишаємося вірними тому ж, що проголосили під час створення в 1995 році.

– Все ж, які зміни відбулися в організації після незаконної російської анексії Криму й подальшого повномасштабного вторгнення?

– Десять років тому, коли розпочалася окупація Криму, ми зібрали 1,7 млн дол. на допомогу. Наступні роки ми поволі зростали й стабільно збирали по 2-3 млн дол. на рік, які використовували на втілення різних проєктів. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, то пожертви злетіли до небес: до кінця року ми отримали близько 60 млн дол., хоча сподівалися лише подвоїти минулорічні показники! Прикметно, що в 2022 році пожертви нам приходили вже не лише від малих донорів, а й від інституційних, в тому числі федерального та провінційних урядів.

– Непогане таке “подвоєння” видалося…

– За ці гроші ми останні два роки втілювали наші проєкти, виділяючи в середньому по 2 млн дол. на місяць. Утім у нас залишилося лише близько 10 млн дол., тож темп витрачання довелося знизити, переглянувши всі наші програми. На жаль, тепер ми отримуємо щонайбільше 25% від обсягу пожертв 2022-го року. Тим не менше, протягом останніх двох років ми розпочали багато проєктів, і десятки з них досі втілюються.

НАМ ЗАКОНОМ ЗАБОРОНЕНО ПРАЦЮВАТИ З ІНОЗЕМНИМИ ВІЙСЬКАМИ

– Які ключові проєкти та ініціативи ви продовжуєте за цих умов?

– Ми продовжуємо медичні місії CUSAP (Canada Ukraine Surgical Aid Program), які започаткували у 2014 році та проводили у Київському військовому шпиталі. З 2022 року місія розгорнула роботу в польському госпіталі. Воєнна ситуація не дозволяє нам привозити велику кількість лікарів в Україну, тому було ухвалене рішення оперувати українських пацієнтів у Польщі. Цей проєкт унікальний, адже сфокусований на лікуванні українців – цивільних та ветеранів, які отримали важкі травми обличчя. Наші щелепно-лицьові хірурги та лікарі іншої спеціалізації не лише оперують самі, але ще в кожній місії навчають українських хірургів. Це дуже важливий компонент.

Ми також приділяємо значну увагу психологічному здоров’ю й підтримуємо програму, покликану допомогти 10 тис. дітей. Сподіваюся, її вдасться продовжити на наступний рік. Окрім цього, ми плануємо й надалі закуповувати медикаменти для українських лікарень та надавати людям, які постраждали від війни, продовольчі набори.

– Вам вдалося втілити масштабні проєкти, що потребують ефективної взаємодії з донорами. Як Фундація співпрацює з українською громадою в Канаді й чи залучає до своїх проєктів українців з інших країн?

– Наша фундація має багаторічні зв’язки з українськими організаціями в Україні, донорами та української громадою. Але війна змусила нас ще активніше шукати партнерів в Україні та інших країнах для втілення проєктів. Із фінансової точки зору нам легше працювати з канадськими організаціями, які мають мережу в Україні, приміром, Global Medic.

– Які проблеми найчастіше виникають у роботі з партнерами?

– Найбільша наша проблема пов’язана з банківською системою. Часто наші партнери хочуть отримувати американські долари, а не канадські, що призводить до значних втрат на курсовій різниці й комісіях. Так само далеко не всі партнери розуміють закони, за якими ми працюємо. Як офіційно зареєстрована у Канаді благодійна організація, ми не маємо права працювати з іноземними військами. Я отримую багато критики з цього приводу й закидів у “не патріотичності”, але реальність така, що ми можемо надавати лише гуманітарну допомогу, не військову.

АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ НАШИХ ВОЛОНТЕРІВ ПОХОДЯТЬ НЕ З УКРАЇНИ

– Хто ваші основні благодійники? Це переважно канадські українці чи все ж люди, які не мають безпосередніх зв’язків із Україною?

– Наведу конкретний приклад: лише 12% волонтерів, які беруть участь у наших медичних місіях, мають українське коріння. Отже, нас підтримує усе канадське суспільство. Загалом у нашій базі близько 70 тисяч донорів, й далеко не всі з них походять з України. До 2022-го року більшість пожертв надходили від канадців українського походження, але повномасштабне вторгнення змінило світогляд людей, й ми отримали доступ до значно ширших мас.

– Чим пояснюється таке суттєве зменшення обсягу благодійних внесків: менше людей жертвує, чи зменшився середній розмір пожертви?

– Я маю доступ онлайн до щоденної статистики пожертв. Цими днями близько десяти людей перераховують нам кошти щодоби. Раніше ж переказів були сотні, ба навіть тисячі. Хоча середня сума за цей час принципово не змінилася, люди втомилися від щоденних прохань. До того ж у світі відбувається багато інших катастроф, Україна – не єдина гаряча точка на карті. Все ж КУФ має хорошу репутацію, тому ми сподіваємося на великих донорів, готових виділяти більше 300 дол. на місяць. У нас немає ресурсів, аби розпорошувати зусилля зі збору коштів. Утім, ми приймаємо будь-які пожертви, й за кожну щиро вдячні.

– Наскільки ефективну взаємодію налагоджено між Канадсько-українською фундацією та українською владою?

– Ми не надаємо українським державним відомствам жодної монетарної підтримки, допомагаючи натомість товарами й послугами. Щомісяця ми отримуємо від української влади перелік того, що їй потрібно, й намагаємося це роздобути. Наші найбільші партнери – Міністерство охорони здоров’я та Державна служба з надзвичайних ситуацій. З посольством України в Канаді ми теж активно співпрацюємо. Серед проблем я би відзначив звітність, яка дуже скупо надається українськими державними відомствами. Нам критично важливо розуміти, як було використано нашу допомогу, щоб відзвітуватися перед власними донорами й податковим агентством Канади. Тому звіти відіграють ключову роль у нормальній взаємодії з партнерами.

ЗА ДВА РОКИ ВІЙНИ ОХОЧИХ ВОЛОНТЕРІВ СТАЛО СУТТЄВО МЕНШЕ

– Чи помічаєте ви серед гуманітарних організацій втому від України та її постійних проблем?

– Існує об’єктивний показник – обсяг пожертв. Люди зберігають зацікавлення, але охоплення – не те, що раніше. Проблема є і в, так би мовити, живій силі. Наші волонтери в Канаді вже втомилися, й деякі програми будуть закриті не через брак коштів, а через відсутність рук. У нас тепер не завжди є люди, охочі, скажімо, зустрічати новоприбулих в аеропорту.

– Незабаром Канадсько-українська фундація відзначатиме своє 30-річчя. Цікаво дізнатися, як виникла Організація?

– Скажу чесно, що почати було досить важко. Як це часто буває, організація виникла буквально на кухні за бесідою кількох людей, які й виділили на її роботу перші гроші. З плином часу ми здобували репутацію, про нас дізналися більше людей. У той час канадці не дуже розуміли, які зміни відбуваються в Україні, тож ми почали відправляти на вибори спостерігачів, робити інші корисні речі. Відверто кажучи, не весь досвід був позитивним. У 2000-х наша організація виділила мільйон доларів на побудову в Києві дитячої лікарні, для якої врешті навіть не викопали котлован. Були й інші неприємні історії, однак ми продовжували стукати, й під час Майдану нарешті відкрили широко двері, суттєво наростивши кількість утілюваних проєктів.

– Цікаво, що з кухні ви спромоглися розвинути організацію до нинішнього масштабу. Які виклики виникають перед нею в сучасному світі?

– Відтоді суттєво зріс обсяг роботи. Наші директори досі працюють безоплатно, але ми тепер маємо кілька штатних співробітників і зараз наймаємо ще одного. Коли наш бюджет досяг мільйонів, ми усвідомили потребу працювати більш професійно. Я свідомий того, що згодом доведеться докладати більше зусиль до збору коштів, адже після завершення війни ми більше не будемо постійно на слуху.

РІЗНІ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІММІГРАНТІВ НЕ ЗАВЖДИ СПІЛКУЮТЬСЯ МІЖ СОБОЮ

– Яким ви вбачаєте майбутнє КУФ?

– До 30-річчя ми проведемо стратегічне планування й вирішимо, що робити далі. Вірогідно, нам доведеться зосередитися на підтримці тих українців, які під час війни втратили кінцівки. Наразі їх кількість достеменно невідома, але точно йдеться про десятки тисяч людей. Незрозуміло також, як ними опікуватиметься Українська держава. Ми розглянемо довготерміновий план, вірогідно, змінивши свої підходи до організації.

– Ви були свідком формування Світового конгресу українців у 1967 році й на власні очі бачили, як відтоді змінилася українська громада. На вашу думку, яке майбутнє чекає на світове українство?

– Я дійсно був делегатом на першому з’їзді Світового конгресу українців, представляючи одну із канадських організацій. Відтоді світ змінився кардинально, але я не певен, що українська діаспора належно адаптувалася до цих змін. Всупереч спільному ворогу, у громаді  є певні тертя стосовно представництва у СКУ. Якщо дійсно у світі нараховується 65 млн українців, то кожен з них міг би давати по одному долару на рік, й ми миттєво закривали б усі потреби. Але так не відбувається. Як на мене, проводу громади слід змінити підхід до того, хто саме є членом діаспори. Це особливо яскраво проявилося зараз, із виїздом за кордон українських біженців. Нещодавно я був на українському заході, на якому знав усього кількох людей. Раніше я був знайомий із щонайменше половиною запрошених. З’явилося багато нових людей, яких треба залучати до наших організацій, натомість різні покоління не дуже спілкуються між собою, й новоприбулі не відчувають себе частиною світового українства.

– Чи вдалося вам зберегти якісь артефакти тих історичних подій?

– Так, кілька років тому в “Мистецькому арсеналі” в Києві проходила виставка, присвячена Світовому конгресу українців. Для неї я надав увесь свій архів, який збирав з 1967-го року. Я надіслав усі вирізки, всі документи, бо єдиної бази СКУ не існує. Час невпинний: делегатів того першого з’їзду залишилося чоловік п’ять…

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА МАЄ БІЛЬШЕ ДОПОМАГАТИ НОВОПРИБУЛИМ

– Як ви оцінюєте ставлення до українських біженців у Канаді?

– Я сам – воєнний біженець, який приїхав до Канади у 1955 році. До того ми з родиною мешкали у Великій Британії сім років, але не прижилися там. Наші знайомі у Канаді погодилися нас спонсорувати, тож ми перетнули океан, коли мені було 11 років. Як і нинішнім біженцям, нам довелося самим оплатити дорогу, й ступивши на канадську землю, ми мали в залишку всього 800 доларів. Тому я добре розумію, що доводиться долати сучасними біженцям, які опиняються сам-на-сам у чужій країні. Тому нам, українській громаді, слід активізувати зусилля у цьому напрямі. Щойно українець сходить з літака, він повинен в аеропорту зустріти свого співвітчизника, який допомагатиме йому. Необхідний ланцюжок людей, які вестимуть новоприбулих.

– А яку допомогу можуть надавати самі новоприбулі, аби, так би мовити, повернути громаді “борг”?

– Не думаю, що перші два роки після переїзду їм слід засмучуватися через неспроможність підтримати Україну. Як на мене, протягом першого часу слід перейматися перш за все за себе й власну родину. Коли ж вдається знайти пристойну роботу, помешкання, облаштувати побут, то настає час подумати й про Україну. Я знаю людей, які користувалися послугами благодійних організацій, що безоплатно надають продукти харчування, а згодом самі почали волонтерити у них. Таким є життєвий цикл: нові мігранти мають заміняти старших, які їм допомагали освоїтися. Утім поки ми чомусь не знаходимо із ними спільну мову, а треба б сісти на кухні за кавою й поговорити відверто.

– На кінець розмови хочу поставити одне філософське запитання. Активні члени української громади переважно мають подвійну ідентичність: з одного боку, вони горді канадці, а з іншого – патріотичні українці. Як вам вдається вести подвійне життя: розумом бути в Канаді, а серцем – в Україні?

– Ті, хто приїхав до Канади до Другої світової війни, стали на 85% канадцями. Вони знають про існування України, люблять вареники, можливо, ходять до української церкви. Вони вчилися у канадських школах, служили у канадському війську тощо. Однак політично організувала українців у Канаді повоєнна еміграція. Ми почали говорити про Голодомор, започаткували суботні школи й сформували діаспорну концепцію України. Тепер же масово приїздять люди нового покоління, які мають власне бачення. Тому я й вважаю, що зараз – перехідний час. Ми, старше покоління, мусимо бути готовими, що після нас буде зміна, і я не знаю, яка саме. Сподіваюся, закладена нами основа витримає перехід.

– Дякую за вашу роботу. Це – титанічна праця, аби кожного дня перейматися, допомагати й піклуватися. Важко уявити, скільком людям за своє життя ви допомогли, мова йде про сотні, може навіть тисячі…

– Ой, я вже давно не рахую, але продовжую працювати.

Максим Наливайко, Торонто

Фото: Канадсько-українська фундація

УКРІНФОРМ
https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/3838628-viktor-getmancuk-golova-radi-direktoriv-kanadskoukrainskoi-fundacii.html

The delegation of the Ice Hockey Federation of Ukraine and Canadian Friends of Hockey in Ukraine suited up for a friendly match in Winnipeg’s Billy Mosienko Arena in December 2021. The IHFU delegation was in Winnipeg to see how hockey works in Canada, from pee-wee to pro levels. The game was organized by the late Danny Schur (1966-2023), seen here in the goalie pads and Habs jersey; CFHU’s Treasurer and co-founder Nestor Budyk (1952-2023) stands on the far right. Vichnaya Pamyat Danny and Nestor! We shall continue what you helped start! (CFHU/Norbert Iwan)

Stefko Bandera, CFHU Winnipeg.

Canadian Friends of Hockey in Ukraine (CFHU) celebrated its fifth anniversary in Winnipeg on December 1 with its annual winter fundraiser, hosting five young hockey players from Ukraine currently playing in Manitoba. Aged between seven and 16, Kyrylo, Luka Fedir, Stanislav; and Denys from Netishyn, Lutsk, Odesa, Ivano-Frankivsk and Kryvyi Rih, and their families were the stars of the evening.

“After eight years in Ukraine, and two years in Poland, I thought I was finished with hockey,” Denys Babenko , the eldest of the bunch, told the crown in excellent English, ”and here I am still playing the game I love the most.” He thanked his parents, CFHU, its supporters and the Winnipeg Bruins, where he plays on the first offensive line.

In Ukraine, Babenko played hockey the first youth division of Kryvyi Rih and the National under 13 and 14 teams in 2019-21. His family moved to Poland where he played hockey in 2021-23 for the Tyski Levy and twice earned “player of the game.” In Winnipeg he tried out and made the Winnipeg Bruins’ AAA U-17 team. “Please come out to a Bruins game and see me play!” Babenko urged the crowd of two hundred gathered at Hooters Restaurant and Sports Bar in Winnipeg.

The evening included live and silent auctions for hockey memorabilia and collectibles. Wayne Babych, 50-goal scorer for the St. Louis Blues, thanked everyone for taking part. “We couldn’t do this without you,” Wayne told everyone gathered to celebrate CFHU’s fifth anniversary.

It was back in 2018 that Wayne and his brother and fellow NHL great Dave Babych traveled to Ukraine to put on a skills camp for young hockey players in Novoyavorivsk; they returned the following year for a similar camp in Kyiv, and plans were in the works to return to Ukraine before Russia launched its bloody war.

CFHU hosted a delegation from the Ice Hockey Federation of Ukraine, led by its president Heorhiy Zubko, and organized a program that allowed the Ukrainian hockey administrators and managers to see how hockey is organized in Manitoba, from pee-wee to the pros in the NHL.

In December 2021, CFHU became a project of the Canada Ukraine Foundation and its activities towards the goals of fostering the development of hockey for youth in Ukraine, offering high-level coaching and training to young players, collecting and distributing new and gently-used hockey equipment, and facilitating hockey exchanges between Canada and Ukraine. In 2021 CFHU hosted a delegation from the Ice Hockey Federation of Ukraine, led by its president Heorhiy Zubko, and organized a program that allowed the Ukrainian hockey administrators and managers to see how hockey is organized in Manitoba, from pee-wee to the pros in the NHL.

Despite the war, kids continue playing the great game in Ukraine, and CFHU continues to receive request for support from youth hockey programs across Ukraine.

From 2018-2023, CFHU received request from 13 hockey clubs, and has delivered more than 160 sets of hockey equipment to twelve teams, including five complete goalies sets. In late 2022, CFHU’s Dennis Kowalsky visited six of the youth hockey teams CFHU has supported with equipment to see it at work.

When CFHU was founded five years ago, it began with the idea of taking Canadian-style hockey to Ukraine in the best way possible: practice with NHL stars. Wayne and Dave Babych answered the call.

The, CFHU added equipment shipments to Ukraine. It’s sourced and paid for here, in Canada, and the kids in Ukraine get sets equipment.

The war forced CFHU to change the scope of its activities and received appeals from refugee children navigating the demanding and expensive Canadian hockey system, who are now playing for the Winnipeg Bruins, Winnipeg Winter Hawks, Winnipeg Twins, St. James Canucks, Grand Plains Hawks and Dauphin Kings.

But what is amazing is that hockey continues to be played in Ukraine. Parents of child hockey players in Ukraine have told CFHU that there are so many good kids in Ukraine who can become great hockey players if they are given a fair, free chance.

Last winter, they played with limited lighting due to the winter air strikes that knocked out power. Diesel generators provided a bit of light, but not enough power to fully cool the ice on days that it was not cold. That was last winter, and the next winter, 2023-2024 is upon us.

One parent told CFHU that “it’s been really tough on the kids. From Covid to the full-scale invasion, they lost several years of normal childhood.” He thanked CFHU for supporting the kids and “helping them catch up and fly on the ice.”

“It would be cool for a top trainer from Canada to come over and inspire the kids,” the parent told CFHU.

You can support the initiative by making a donation to the Canada-Ukraine Foundation.

NEW PATHWAY
https://newpathway.ca/canadian-friends-of-hockey-in-ukraine-celebrate-5-years/

Канадська благодійна ініціатива «Український гуманітарний заклик» за останні два роки зібрала для допомоги Україні понад 67 мільйонів канадських доларів (більше 51 мільйона доларів США) та отримала пожертви у немонетарній формі на суму ще 20 мільйонів доларів. Про це повідомляє РеІнформ із посиланням на Укрінформ.

«Коли Росія вдерлася до України 24 лютого, ми вже за кілька днів розпочали доставку гуманітарних вантажів. Ми продовжуємо розширяти нашу роботу як основна гуманітарна організація Канади, що допомагає охопленій війною Україні», – зазначив голова Ради директорів Канадсько-української фундації Віктор Гетьманчук.

За його словами, гуманітарні поставки одразу спрямували на:

• негайну допомогу внутрішньо переміщеним особам,
• медичну допомогу,
• надання екстреного житла,
• забезпечення продовольчої безпеки,
• розмінування.

«Протягом двох років український народ непохитно протистоїть геноцидній різанині росії. Україна вдячна за військову, економічну й гуманітарну підтримку усіх союзників. Демократичний світ не може дозволити Україні програти, оскільки, якщо Україна програє, наші сини й доньки муситимуть зупиняти Путіна», – заявила президент Конгресу українців Канади Олександра Хичій.

Крім того, з лютого 2022 року в рамках Гуманітарного заклику в Україну було доставлено:

• 700 тисяч продуктових наборів, які забезпечили харчування для 2 мільйонів людей в Україні, Молдові та Румунії;
• 141 тону ліків для 1,5 мільйона пацієнтів;
• 197 генераторів для лікарень та сімей загиблих військових Збройних сил України;
• 5 тисяч пічок для приготування їжі та обігріву на звільнених територіях;
• 4400 ліжок, матраців, ковдр, подушок, постільної білизни для переселенців;
• 1 тисячу комплектів протипожежного обладнання;
• 10 тисяч спеціальних рукавичок для рятувальників.

Також було організовано 4 місії пластичних хірургів, які прооперували 95 постраждалих із важкими травмами обличчя, та закуплено 39 автомобілів швидкої допомоги для Міністерства охорони здоров’я України.

Нагадаємо, що Україна і Канада запустили роботу Міжнародної коаліції за повернення українських дітей.

ReInform
https://reinform.com.ua/38848/u-kanadi-z-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny-dlya-ukrayiny-zibraly-bilshe-50-mln-dolariv/?fbclid=IwAR0OiMib3MGh5aPkPCN1ILUI2QQvMF5s-qwqxGV014dk29qg7IY-EvfaLso

Канадська благодійна ініціатива “Український гуманітарний заклик” від початку повномасштабного вторгнення зібрала для допомоги Україні близько 67 млн канадських доларів.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ.

Так, голова правління Канадсько-Української Фундації Віктор Гетьманчук та президент Конґресу Українців Канади Олександра Хичій розповіли, що загалом на гуманітарні потреби було зібрано 67 млн канадських доларів, до яких додалися 20 млн пожертв у натуральній формі. За ці ж два роки на гуманітарні програми в Україні та підтримки українців у Молдові та Румунії було виділено понад 70 млн канадських доларів (понад 51 млн доларів США). 

“Коли Росія вторглася в Україну 24 лютого, ми були там протягом кількох днів з першими гуманітарними вантажами. Ми продовжуємо розширювати нашу роботу, як гуманітарна благодійна організація Канади, яка допомагає постраждалій від війни Україні”, – наголосив Гетьманчук.

“Україна вдячна за військову, економічну та гуманітарну підтримку всіх союзників, але зараз, як ніколи, необхідно дати можливість українським Збройним силам завершити цю боротьбу. Демократичний світ не може дозволити Україні зазнати поразки, бо якщо Україна зазнає поразки, Путіна доведеться зупиняти нашим синам і дочкам. Ми дякуємо всім канадцям за підтримку України і просимо вас приєднатися до мітингів у громадах по всій Канаді в суботу 24 лютого, щоб підтримати Україну!” – додала Хичій.

Український Гуманітарний заклик (UHA) було започатковано у січні 2022 року Канадсько-Українською Фундацією та Конґресом Українців Канади з метою координації ефективного надання гуманітарної допомоги постраждалій від війни Україні після повномасштабного вторгнення Росії, включно з допомогою переміщеним особам в Європі та Канаді.

Основна увага в рамках гуманітарної допомоги була зосереджена на забезпеченні продовольчої безпеки, медичному обслуговуванні, наданні тимчасового житла та підтримці психічного здоров’я переміщеним особам в Україні, сусідніх країнах та Канаді. 

Так, з лютого 2022 року в рамках Гуманітарного заклику в Україні було надано гуманітарну допомогу на суму понад 70 мільйонів канадських доларів:

• 700 000 продуктових наборів для 2 000 000 українців в Україні, Молдові та Румунії
• 141 548 кг ліків для 1 580 000 пацієнтів
• 28 автомобілів швидкої допомоги для Міністерства охорони здоров’я України
• 100 систем життєзабезпечення MOVES® SLC™ для Міністерства охорони здоров’я України (20 мільйонів доларів США в натуральній формі)
• 50 вакуумних зашивальних апаратів (VAC) для лікарень
• 4 хірургічні місії: 95 пацієнтів з важкими черепно-лицьовими та/або ортопедичними травмами, 110 операцій, 331 процедура
• 12 пологових та 47 післяпологових ліжок для перинатального центру
• Обладнання для реабілітаційного центру для ветеранів
• 4 психосоціальні програми
• Роботи-сапери та рентгенівські апарати для гуманітарного розмінування
• 1 000 комплектів пожежного спорядження
• 10 000 захисних рукавичок для рятувальників
• 197 генераторів: 60 – для лікарень, 87 – для сімей загиблих військовослужбовців Збройних сил України, 50 – для Міністерства енергетики України
• 40 водяних насосів
• 60 резервуарів для зберігання води
• 13 тимчасових притулків
• 5 000 дров’яних буржуйок
• 4 400 ліжок, матраців, постільних комплектів для внутрішньо переміщених осіб в Україні
• 10 000 ковдр
• 40 000 гігієнічних наборів

Також вони надають допомогу вразливим верствам населення:

– Українське товариство глухих;
– Джерело – Реабілітаційний центр для дітей та молоді з інвалідністю;
– Місто Добра – притулок для жінок та дітей, які постраждали від домашнього насильства, хоспіс. 

Приблизно 2 мільйони канадських доларів було виділено на понад 30 гуманітарним проектам у 6 провінціях, спрямованих на підтримку переміщених українців – переважно жінок з дітьми та людей похилого віку – з акцентом на продовольчу безпеку, житло та психосоціальну підтримку, таку як консультування з питань травматизму та допомога у працевлаштуванні.

Також за два роки Канадсько-українська програма хірургічної допомоги – CUSAP, яка працює з 2014 року, здійснила 4 хірургічних місії для лікування понад 90 українців з важкими травмами обличчя, які вони отримали внаслідок військових дій.

Канадсько-українська програма хірургічної допомоги – CUSAP була заснована Канадсько-українською фундацією (КУФ) і працює у партнерстві з Науковим центром охорони здоров’я Саннібрук з метою надання комплексної хірургічної допомоги постраждалим від війни в Україні з 2014 року. 

ЦЕНЗОР.НЕТ
https://censor.net/ua/n3475741

Over two years, more than CAD 70 million have been allocated for humanitarian programs in Ukraine and support for Ukrainians in Moldova and Romania as part of the Ukraine Humanitarian Appeal (UHA) project, which is jointly implemented by the Canada-Ukraine Foundation (CUF) and Ukrainian Canadian Congress (UCC).

As Chair of the board of CUF Victor Hetmanczuk and President of UCC Alexandra Chyczij clarified during a press conference on Monday, in total CAD 67 million was collected for humanitarian needs, to which CAD 20 million in in-kind donations were added.

“When Russia invaded Ukraine on February 24 – we were there within several days with the first humanitarian supplies. We continue to expand our work as Canada’s humanitarian charity of choice to help war-torn Ukraine,” Hetmanchuk said.

The humanitarian response focuses on food security, health care, temporary housing and mental health support for displaced people in Ukraine, neighboring countries and Canada.

“The democratic world cannot allow Ukraine to fail, for if… [otherwise] Putin will have to be stopped by our sons and daughters. We thank all Canadians for supporting Ukraine,” Chyczij said.

Since February 2022, within the Ukraine Humanitarian Appeal, assistance has been provided in the amount of over CAB 70 million. In particular, 700,000 boxes of food were donated for 2 million Ukrainians in Ukraine, Moldova and Romania; more than 141 tonnes of medicines, some 28 ambulances assistance; some 100 MOVES SLC life support systems for the Ministry of Health of Ukraine; some 50 vacuum-assisted closure devices equipment for maternity wards and a rehabilitation center for veterans; some 1,000 sets of firefighters’ gear and 10,000 protective gloves, robotic deminers and X-ray machines for humanitarian demining; generators and water pumps and much more.

According to Immigration, Refugees and Citizenship Canada, as of January 27, 2024, more than 220,000 Ukrainians have sought asylum in Canada under the CUAET visa. Ontario and Alberta have taken in over 60% of all new arrivals with 40% and 22% respectively. Quebec, British Columbia and Manitoba have each taken in 10% of CUAET holders.

Approximately CAD 2 million have been allocated to more than 30 humanitarian projects in six provinces aimed at supporting displaced Ukrainians – predominantly women with children and the elderly, with a focus on food security, shelter and psychosocial support such as trauma counselling and employment assistance.

In addition, in two years, the Canada-Ukraine Surgical Aid Program (CUSAP) which has been operating since 2014, carried out four surgical missions to treat more than 90 Ukrainians with severe facial injuries resulting from military operations.

As reported, the Ukraine Humanitarian Appeal (UHA) was founded in January 2022 by the Canada-Ukraine Foundation and the Ukrainian Canadian Congress with the goal of coordinating the effective provision of humanitarian assistance to war-torn Ukraine following the full-scale Russian invasion, including assistance to Ukrainian refugees in Europe and Canada.

CANADA-UKRAINE FOUNDATION
https://www.cufoundation.ca/media-event-feb21-2024/

Канадська благодійна ініціатива “Український гуманітарний заклик” за два роки зібрала для допомоги України близько 67 млн канадських дол (більше 51 млн дол США) й отримала немонетарних пожертв ще на 20 млн дол.

Про це кореспондентові Укрінформу розповіли в Канадсько-українській фундації, яка спільно з Конгресом українців Канади адмініструє ініціативу.

“Коли Росія вдерлася до України 24 лютого, ми вже за кілька днів розпочали доставку гуманітарних вантажів. Ми продовжуємо розширяти нашу роботу як основна гуманітарна організація Канади, що допомагає охопленій війною Україні”, – сказав голова Ради директорів Канадсько-української фундації Віктор Гетьманчук.

За його словами, гуманітарні поставки були спрямовані на негайну допомогу переміщеним особам, медичну допомогу, надання екстреного житла, забезпечення продовольчої безпеки, розмінування та ряд інших напрямків. “Протягом двох років український народ непохитно протистоїть геноцидній різанині Росії. Україна вдячна за військову, економічну й гуманітарну підтримку усіх союзників, але зараз більше, ніж будь-коли Збройні сили України потребують допомоги для завершення бою. Демократичний світ не може дозволити Україні програти, оскільки якщо Україна програє, наші сини й доньки муситимуть зупиняти Путіна”, – заявила президент Конгресу українців Канади Олександра Хичій.

У Канадсько-українській фундації додали, що з лютого 2022 року в рамках Гуманітарного заклику в Україну було доставлено 700 тисяч продуктових наборів, які забезпечили харчуванням 2 000 000 людей в Україні, Молдові та Румунії; 141 тонну ліків для 1,5 млн пацієнтів; 197 генераторів для лікарень, сімей загиблих військовослужбовців Збройних сил України та на підтримку Міністерства енергетики України; 5 000 пічок для приготування їжі та обігріву на нещодавно звільнених територіях; 4400 ліжок, матраців, ковдр, подушок, постільної білизни для переселенців; 1 000 комплектів протипожежного обладнання й 10 000 спеціальних рукавичок для рятувальників; 50 апаратів вакуумного зашивання для лікування інфекцій у лікарнях й багато іншої допомоги.

Також було організовано 4 місії пластичних хірургів, які прооперували 95 постраждалих з важкими травмами обличчя, провівши загалом 110 операцій та закуплено 39 автомобілів швидкої допомоги для Міністерства охорони здоров’я України

Як відомо, Канадсько-українська фундація надає гуманітарну допомогу українцям з 1995 року.

 Фото: ОПУ

Ukrinform
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3830862-ukrainskij-gumanitarnij-zaklik-u-kanadi-za-dva-roki-zibrav-bilse-50-miljoniv.html?fbclid=IwAR1dc4kk5CEhauGSftyavybZ1H24ad5gh8Zg2rq2V3raWTP5tTgzT9adC3A